Люди твого міста. Ексклюзивне інтерв’ю з Мариною Бойко.

Бойко Марина. Режисерка, телеведуча. 22 роки, незаміжня.

Про себе           

Народилася в селі Гордашівка, що на Черкащині, але довго там не втрималася, вже в 5 клас батьки відправили в гімназію в місто Тальне, останні шкільні роки провела в Умані, в педагогічному ліцеї (нині школа №17). Тоді я ще була впевнена, що буду журналістом, але дізналася про Карпенка, ну, власне, там і навчалася. Хоча все таки планую освоїти журналістику.

Про вибір професії

Я, насправді, дуже раціональна людина. Коли настав момент обирати професію, я виписала на аркуші паперу, чого хочу і, відповідно, до своїх бажань обирала. В пріоритеті було «не нудно» і «не одноманітно». Так і склалося. Часом навіть хочеться трішки відпочити від цього «не нудно»)))

В Умані перспектив для розвитку, на жаль, немає. Так, можливо, приїду колись на зйомки, весь час виношую цю ідею, але так, щоб постійно працювати в Умані, чи, бодай, на Черкащині – ні.

Про свої телевізійні проекти

Маю декілька телевізійних проектів, що можна побачити на UA:Перший та UA:Культура («#NEOсцена з Олегом Вергелісом», «Музеї. Як це працює», «Зелений лайфстайл»), де я працюю як режисерка. Але, що стосується, телебачення, то для мене тут набагато цікавішим є моя робота телеведучої. Наприклад, рубрика «Вклалися» для «Пізній Ранок Шоу». Це новий досвід для мене, щоразу щось нове і, водночас, речі, від яких я отримую величезне задоволення. Тут присутні і нервування (ніколи не знаєш, чи відбудеться подія, на яку ти приїхала), і дуже багато гумору. Я взагалі дуже іронічно ставлюся до себе в ролі ведучої.

Є ще й кіно. Поки що в моєму арсеналі тільки короткометражний фільм, який, власне, був моєю дипломною роботою, «З тобою чи без тебе». Це історія про дружину Степана Бандери. Фільм, до речі, разом ще з 5 короткометражками молодих режисерів, в рамках проекту «Кіно на колесах» ми презентували в Умані.

Наразі на полиці лежить готовий сценарій, що чекає на конкурс від Держкіно. Дуже хочу отримати фінансування і нарешті його зняти. Цьому проектові вже рік. Він називається «Духовний вечір п‘ятниці». Я назвала його музично-комедійною драмою, але там про життя, справжнє. Не вигадане. Я впевнена, що будь-хто впізнає в цій роботі себе.

Про телевізійні проекти місцевих каналів

Місцевих каналів? В Умані є канал?

Отак от, реагує більшість людей. В цьому ж і проблема. Наше ТБ настільки заповнене приватними телеканалами, що державні, з такими обмеженими бюджетами, просто не можуть з ними конкурувати. Є ще багато причин, але то вже окрема історія, яку я навряд зможу вкласти в 2 години розповіді.

Я бачила багато робіт, регіональних каналів, не буду уточнювати яких міст. З хорошого – люди дуже хочуть працювати. Вони придумують шикарні рішення, як обійти проблему. В них стара техніка, що обмежує, але вони не зупиняються. Оце, певно, головне. Будуть такі люди, вітчизняне ТБ житиме!

Про міграцію молоді 

Це не суто уманська історія. Це відбувається всюди. В маленьких містах немає роботи, принаймні, так мені говорять знайомі, що їдуть за кордон. Мені важко відповісти. Відсутність затребуваності моєї професії на ринку малих міст – це виключно специфіка цієї ж професії.

Напевно, зміни мають йти від влади, але мені не дуже хотілося б говорити про політику.

Про проекти, які б хотілось реалізувати в Умані

Вже говорила про «Духовний вечір п‘ятниці», навіть спілкувалася з міською радою і деякими депутатами. На жаль, підтримати мене ніхто не хоче. А зробити це за власний кошт – занадто дорого. Ви маєте розуміти, привезти техніку, механіків – це вже великі суми. Не говорячи вже про знімальну групу і акторів.

Але кажуть, що мрії мають здійснюватися. Тому все може бути…

Про Умань 

Умань, особисто для мене, місто дорослішання. В ньому, я остаточно сформувалася, як особистість. Саме в школі, завдяки неабиякій підтримці, я зрозуміла, що навіть тисяча людей може мені сказати, що я не здатна ні на що, але якщо хоча б одна людина в тебе вірить – то вже заради цього варто щось робити. І я безмірно вдячна всім, кого я зустріла в цьому місті. Але, на жаль, повертатись сюди планую, хіба що на зйомки фільмуJ.

Місто, безумовно, розвивається, я буваю там рідко, тому для мене особливо помітні його зміни. І те, що з‘являються такі організації, як Ваша, до прикладу, це вже величезна перемога!

 

Що Вас надихає в місті?

Люди. Люди завжди надихають.

Про особливості  Умані

Я не зустрічала людей, Які б не чули про Умань. Зазвичай, це звучить типу «Аааа, це там де “Софіївка”». Але для мене найголовнішою особливістю міста і те, чим треба користуватись є розміщення, так би мовити, “перекресток семи дорог”. Здавалося б, маленьке містечко, яких в Україні тисячі, але ні – про нього знають всі!

Залиште відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *