ЛЮДИ ТВОГО МІСТА. ВІКТОРІЯ ГЛОБЧАК ПРО “КРОК ВПЕРЕД” ТА МІСТО

Глобчак Вікторія Вікторівна 36 років, одружена, мама 2-ох діток: донечка (16 років) і син (11 років),освіта-вища (УДПУ), спеціальність – початкове навчання та хореографія


ПРО СЕБЕ

Народилась у Вінницькій області у сім’ї військовослужбовця.  До Умані переїхали, коли я перейшла у 6 клас. І з 12 років моє життя пов’язане із цим містом.

ПРО СТВОРЕННЯ СТУДІЇ ТАНЦІВ

Колектив “Крок вперед” був створений на базі школи № 11 у 2010 році. Через 1,5 роки реорганізований у приватну студію танцю. Загалом колективу – 8 років (ред. «саме сьогодні -29.11- з чим і вітаємо пані Вікторію, пані Олену та всіх учасників»). Кількість учасників – близько 300 чоловік, вік – від 3 до 16 років, 8 вікових груп. Подобається працювати саме приватно. Відкривається багато перспектив, не витрачаєш час на другорядні для творчих людей речі, самостійно плануєш репертуар, підбираєш індивідуальну програму для різних вікових груп колективу…

Окрім дитячих маю ще 2 колективи для дорослих. “Дружки-подружки” – це проект, що не має вікових обмежень, дістався мені “у спадок” від Вадима Костриці, був ним і створений, а після його смерті, ним керую я. Вадим Васильович просив, не залишати колектив, дуже хотів щоб він діяв. До слова, найстаршій учасниці – 74 роки.

Ще є новостворений колектив для наших матусь – “Кульбабки”, давно мене вже просили про його появу… В цьому році я погодилась.

Але залишається найбільше бажання (мрія) – мати великий, просторий, з високою стелею – танцювальний зал.

ЧИ ВАЖКО КЕРУВАТИ СТУДІЄЮ

Керувати колективом не важко. Оскільки я не стільки ним керую, скільки живу з ним спільним творчим життям. Важко назвати те, чим я займаюсь роботою, це моє покликання, натхнення… В своїй діяльності найбільше люблю саме «постановчу» діяльність – створювати і вигадувати нові постановки.

ЧИ БАГАТО УЧНІВ ОБРАЛИ ХОРЕОГРАФІЮ СВОЇМ ФАХОМ

Дітки, які до мене прийшли 8 років назад, якраз зараз мають 15-16 років. Тому статус випускників отримають лише в наступному році.  Але вже зараз знаю, що двоє діток планують поступати на хореографів.

ЦІКАВІ ІСТОРІЇ З ВИСТУПІВ

Дуже запам’ятався конкурс у Львові 2 роки тому (“Місто Лева”). Премій Гран Прі на той час уже в колективі було багато, але перемога саме у цьому конкурсі була надзвичайною. Три конкурсні дні, більше 400-от конкурсних номерів і лише одна премія Гран Прі… Триває нагородження, а нас все не називають… Мої діти почали плакати, що про нас просто забули…. І тут – ми. Гран Прі! Одне на 400 номерів і воно наше!!! Сльози продовжились, але вже від радості.

Була й одна неприємна подія… Плагіат. Два наших номери «вкрав» колектив із Вінниці. Але плагіат було доведено і керівник колективу офіційно приніс вибачення.

ПРО ПРОЕКТИ, ЯКІ Б ХОТІЛИ ПРИВЕЗТИ ДО УМАНІ

Багато подорожуємо по Україні та за кордоном. Дуже подобається, коли місто (особливо центральна частина) має свій стиль. Наприклад, коли архітектура старого міста Львова, Чернівців має один характер, кольорову гамму… Хотілось би мати більшу кількість зон для відпочинку молоді (оскільки Умань справді дуже молодіжна) – парків, кінотеатрів… Ну і звичайно, найголовніше – дуже хочеться, щоб постійно створювались нові робочі місця, щоб наша молодь залишалась у рідному місті, могла себе тут реалізувати.

6 років тому започаткували в місті Міжнародний конкурс хореографічного мистецтва “Global-Dance”, який щороку збирає в місті десятки творчих колективів з України та з-за кордону…. Мрію започаткувати в Умані аналог такого проекту, але саме для уманських танцювальних колективів-“Misto-dance”, оскільки маємо дуже багато талановитих діток і молоді.

4 роки тому започаткували також благодійний фестиваль “Душею сповнений політ”, для допомоги важкохворим діткам, проект підтримала міська влада.

ЧИ ХОТІЛИ Б ЖИТИ В ІНШОМУ МІСТІ/КРАЇНІ

Місто та й всю нашу країну люблю і переїжджати ніколи не мала бажання. Я з тих патріотів-оптимістів, які вірять, що  ми достойні жити в правовій демократичній державі.

У великому місті почуваюся некомфортно… В Умані мені затишно, по-домашньому… Бачу своє життя лише тут.

ЩО Б ХОТІЛИ ЗМІНИТИ В МІСТІ

Вважаю треба “омолоджувати” всі галузі діяльності у місті, давати можливість молодим, перспективним людям реалізовувати себе. Маю доньку 16 років, яка має незабаром вступати до вузу, також часто спілкуюсь з молоддю – це люди з новим баченням, світоглядом, без залишків “радянизації”, із своєю думкою, які цікавляться новим, вміють стояти на своєму…

Дууууже хочу, щоб у місті був гарний Будинок культури. Для такої кількості колективів у місті та проектів, що у нас проводяться, він справді у плачевному стані… Відсутність покриття на сцені, гримерок, стан фойє…

ЧИ ХОТІЛИ Б ВИ, ЩОБ ВАШІ ДІТИ ЗАЛИШИЛИСЬ ЖИТИ В УМАНІ

Я б хотіла, щоб мої діти залишились біля мене в Умані. Але по своїй старшій донечці я уже зараз розумію, що їй тут замало “простору”… Вона дуже творча, пише неймовірні вірші, танцює, гарно вчиться, володіє іноземними мовами, постійно знаходиться у пошуку… Я поважаю ЇЇ думку, тому підтримаю у будь-якому рішенні: чи залишатись тут, чи будувати своє життя в іншому місті.

ПРО УНІКАЛЬНІСТЬ МІСТА

Місто захоплює своєю атмосферою. Таке переплетіння різних культур, мабуть, навряд ще десь можна зустріти… Так приємно іти по місту і вітатись майже з кожним… Адже у такому маленькому і затишному містечку ми всі один одного знаємо і кимось один одному доводимось.

 

 

 

 

Залиште відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *